Список літератури за новими вимогами ДСТУ 8302:2015

В Україні прийнято новий стандарт ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», який установлює види бібпосилань, правила та особливості їхнього складання і розміщування у документах. Стандарт розроблено фахівцями Книжкової палати України імені Івана Федорова і його дія поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. Сказано, що «Стандарт призначено авторам творів, видавцям, фахівцям редакцій засобів масової інформації, інформаційних центрів тощо» і не зовсім зрозуміло, чи бібліотеки потрапляють у це «тощо».

  === Цікаві роздуми та обговорення  можна прочитати бехпосередньо на сайті Пан Бібліотекар, за матеріалами якого розміщена дана стаття  ===

Відразу вас втішу, що улюблений ГОСТ нікуди не дівається, адже в пункті 4.4 нового ДСТУ вказано же елементи бібліографічного запису подають згідно все тих ж ДСТУ ГОСТ 7.80 та ДСТУ ГОСТ 7.1, ОДНАК з урахуванням дуже приємних особливостей, на які всі так довго чекали, але не вірили, що доживуть.
Так, серед особливостей знаходимо – у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють! 
Більше того – замість знака «крапка й тире» («. —»), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліографічних посиланнях розділових знаків уніфіковують).

Також, у бібліографічних посиланнях на складник документа у формі аналітичного бібліографічного опису розділовий знак «дві навскісні риски» («//») можна замінювати крапкою.

Мене, як потенційного автора статей у наукових журналах, найбільше цікавили позатекстові бібліографічні посилання, проте нічого надзвичайно важливого не знайшов, окрім того, що нумерують їх у межах усього документа застосовуючи наскрізне нумерування арабськими цифрами.

Несподівано дуже хороші пункти написано про електронні ресурсу – для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою (наприклад, «Availablе from») застосовувати абревіатури «URI», або «URL».

Але й це ще не все! – якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI або інший постійний ідентифікатор, то замість електронної адреси цього ресурсу рекомендовано зазначати його ідентифікатор.

І все, можливо, було б не так погано, якби не ці «дозволено» та «рекомендовано». Про яку уніфікацію бібзаписів може бути мова, якщо хочеш використовуєш новий ДСТУ, а хочеш не використовуєш? Відтак, прогнозую, що редакторам та бібліотекарям новий ДСТУ життя не спростить, авторів ще дужче заплутає, а наші скопусівські журнали й далі тулитимуть по два варіанти бібліографії.

Цікаві роздуми та обговорення  можна прочитати бехпосередньо на сайті Пан Бібліотекар, за матеріалами якого розміщена дана стаття

Схожі публікації